Рідна мати моя ти ночей не доспала І водиламене у поля край села І в дорогу далеку Ти мене на зорі проводжала І рушник вишиваний на щастя дала Ти мене на зорі проводжала І рушник вишиваний на щастя на долю дала. Я візьму той рушник простелю наче долю в тихім шелесті трав в щебетанні дібров І на тім